ВІРТУАЛЬНІ КНИЖКОВІ ВИСТАВКИ

          Винниченко В. К. – 145 років від дня народження

Володимир Кирилович Винниченко (16 [28] липня 1880, Єлисаветград, Херсонська губернія — 6 березня 1951, Мужен, Приморські Альпи, Франція) — український політичний і громадський діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор усіх декларацій, універсалів та законодавчих проєктів УНР. Перший голова Директорії УНР (14 грудня 1918 року — 10 лютого 1919 року), голова Генерального секретаріату та генеральний секретар внутрішніх справ.

Творчість Винниченка розпадається на три періоди: перший охоплює більшу частину його творів «малої форми» (нариси, оповідання), написані із 1902 до наступу реакції після революції 1905 року («Біля машини», «Контрасти», «Голота», «На пристані», «Раб краси», «Хто ворог?», «Голод», «Салдатики», «Кузь та Грицунь», «Босяк», «Терень»).

 До другого періоду відносяться оповідання, п'єси і романи, які з'явилися після революції 1905 року (драми: «Дисгармонія», «Великий Молох», «Щаблі життя» (1907, романи «Чесність з собою», «Чорна Пантера і Білий Медвідь» (1911), «Рівновага» (1912), «Записки кирпатого Мефістофеля»та ін.).

Третій період охоплює твори, написані в еміграції («Сонячна машина» та ін.). Більшість творів останнього періоду його творчості опубліковано посмертно.

      

   Найкращі твори Винниченка відзначаються великою майстерністю. Імпресіонізм його характерно вирізняється, наприклад, фіксацією дієвих, переважно зорових деталей, а також тонких і водночас гостро діючих психологічних рухів-рефлексів.

          Відповідно до законодавства незалежної України є борцем за незалежність України у ХХ сторіччі.