160-річчя від дня народження
Михайла Грушевського
Михайло Сергійович Грушевський ( 29 вересня 1866 — 26 листопада 1934) — український історик, громадський і політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917—1918). Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН (1914), почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), академік, багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897—1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894—1914),
автор понад 2000 наукових праць.
У Львівському університеті він
розробив і читав протягом семи семестрів загальний курс історії України. Цей
лекційний курс мав стати основою майбутньої книги.
Протягом 1897-1898 pp. Грушевський
написав і видав перший том "Історії України-Руси", 1898 р. - другий
том, а протягом 1900 р. - третій, що містив давній період історії України.
14 місяців, протягом яких існувала Центральна рада (з березня 1917-го по 1918 p.), М. Грушевський був її незмінним головою - першим спікером першого українського парламенту.
29 квітня
1918 р. Центральна рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української
Народної Республіки, започаткувавши інститут президентства у нашій країні.
У 1919 р. Грушевський виїхав за кордон. Перебуваючи в еміграції,
Михайло Сергійович плідно працював над багатотомною "Історією української
літератури"(написав чотири томи). В еміграції Грушевський дедалі більше
відходить від політики й повертається до науки; повністю поринає в роботу в
Українському соціологічному інституті в Празі.
Восени 1923 р. М.С.
Грушевського обирають дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). У
березні 1924 р. він приїздить із сім'єю до Києва, сподіваючись завершити працю
над багатотомною "Історією України-Руси".
Останні три роки життя Грушевський, як академік працював над "Історією України-Руси". І сьогодні цей твір - найповніша історія нашої держави.
Помер Михайло Сергійович
раптово, 25 листопада 1934 p., на 68-му році життя в Кисловодську, де він
перебував на відпочинку в санаторії. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Його ім'я присвоєно Інституту
української археографії та джерелознавства НАН України.
